Весна — це чудова пора року. О цiй порi все прокидається вiд довгого зимового сну.
Все починає зеленiти i розквiтати. Останнi снiги тануть на сонцi. Пташки
повертаються з теплих країв, збираються великими зграями на бесiду.
Ось уже остання калюжа висохла на сонцi. Навiть повiтря наповнюється
радiстю. Усiм так набридла зима, що хочеться поскорiше тепла, сонячних
усмiшок та веселих розваг.
Ранньої весни до нас прилiтає вiвсянка. Обере собi грудочку, стане на
тоненьких нiжках, заплющить очi i нiжно виспiвує, наче кличе хлiбороба
виходити у поле.
Весну приносять лелеки. Ще де-не-де сiрiють у низовинах острiвцi темного
снiгу, ще, iнколи, приморозок сковує дрiбненькi калюжi дзвiнким
льодком, а цибатi бусли вже походжають болотами.
Пташки повертаються до нас здалеку: однi з них перелiтають моря,
потрапляють у бурi, потерпають вiд голоду i часто гинуть, заради того,
щоб дiстатися на батькiвщину.
Весна! Гарно та радiсно!..
Зарубiжна лiтература
